воскресенье, 6 января 2013 г.

Доктор педагогічних наук, професор Зінаїда Бакум: «Не соромтеся рідної мови. Почніть день з “Доброго ранку”, а не з “Доброе утро”»




 9 листопада виповнилось 14 років, як у нашій незалежній державі відзначають День української писемності та мови. Це свято встановлено Президентом України Леонідом Кучмою в день ушанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця - послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. А також на підтримку ініціативи громадських організацій щодо урахування важливої ролі української мови в консолідації суспільства.




Про значення одного з державних символів - нашої мови калинової кореспондент «ДГ» веде бесіду з авторитетним мово­знавцем, доктором педагогічних наук, професором кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету, завідувачем кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки Криворізького технічного університету, справжнім патріотом України З. П. Бакум.
- Зінаїдо Павлівно, для наших читачів передовсім буде цікаво дізнатися про те, як відзначають День української писемності та мови.
- За традицією цього дня покладають квіти до пам’ятника Несторові-Літописцю, встановленого в нашій столиці біля Києво-Печерської лаври. Просвітяни разом з представниками влади відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують редакторів, які видають літературу державною мовою. А ще - саме 9 листопада стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Це вельми цікаве творче змагання проводять за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і Ліги українських меценатів. Зауважу, щорічна кількість учасників становить понад 5 мільйонів із 20 країн світу.
- Будь ласка, розкажіть про особливості мовної підготовки вчителя-словесника, вчителя-нефілолога, інженера.
- Сьогодні навчання української мови здійснюється в ситуації переосмислення наявних норм, звільнення від багатьох штампів і стереотипів, які збіднювали мову на тлі низької загальної та мовленнєвої культури населення. Викладання навчальної дисципліни набуває суспільної значущості.
Про особливості підготовки словесника, учителя негуманітарних дисциплін, інженера. Тут кожен викладач мусить усвідомити спільні ключові позиції, що передбачають розуміння слова майбутніми фахівцями не лише як мовного знака-символу, а й знака-теми, конденсату відомостей про духовність, красу в природі, людині, мистецтві. Тому одним з основних принципів, який об’єднує цикл мовознавчих дисциплін, є розуміння естетичної функції мови.
Я помітила, що під час навчання у студентів розвивається дар слова, народжується мовна індивідуальність. Формуються навички спілкування в різноманітних соціальних та професійних ситуаціях - від емпатії, здатності співчувати іншим, до діалогу культур. Належними комунікативними уміннями і навичками має володіти як учитель, так і інженер.
- Погодьтеся, багато хто з освічених криворіжців сміється, а то й регоче з численних мовних огріхів і просто ляпів на рекламних вивісках у Кривому Розі.
- О, це так! А фахівці, чиє життя пов’язане з філологією, приречені на постійний аналіз помилок у почутому і написаному. Навіть по завершенню робочого дня на шляху додому мимоволі правлю усе і вся, що потрапляє на очі, адже порушень мовних норм (лексичних, орфографічних, граматичних, стилістичних) у рекламних текстах справді чимало. До прикладу, можна натрапити на таке: «печіво “Жарбо”», «магазин “Джінси”», «кафе-гріль “Гетьман”», «магазин “Аіст”», «Посуд. Емаль. Фарфор», «Хімчистка. Прачечна», «Меха. Нова колекція шуб», «Кросівки, чоботи, черевики, тапочки», «Мясная лавка. Ковбасні вироби», «Не проходьте мимо», «Експресс кредити на житло», «Бассейн надувний», «товари по самим доступним цінам», «Вироби з метала», «За сущі копійки», «Знижки на всьо», «Спальні, кухні, прихожі», «Вітаміни для росту вашого бізнесу», «Свіжі колбасні вироби», «Знижки на горнолижну колекцію».
Коли бачу такі курйози, думаю: це ж треба, господар магазину, кав’ярні вкладає так багато коштів, сил, здоров’я, аби його справа була прибутковою, і водночас так безжалісно (свідомо, а можливо, і не розуміючи того) руйнує своє дітище кількома помилками.
Очевидно, щоб уникнути таких помилок, потрібно здійснювати консультації щодо оформлення реклами. Певні мовні поради можуть надавати і вчителі-словесники в школах, і мої колеги - члени кафедри української мови.
- Вас не приголомшує, що студенти факультету української філології на перервах, у побуті спілкуються російською? Це що, комплекс меншовартості?
- Ні-ні! Переконана, минули ті часи, коли українці соромилися рідної мови. Тісне спілкування з нашими вихованцями дає повне право констатувати, що більшість студентів-філологів свідомо обирають фах, мріють у подальшому пов’язати своє життя з учительською професією, журналістикою. Погоджуюся, що випадки в коридорах філфаку бувають, однак це не є нормою.
Часто зі студентами ведемо мову на предмет спілкування українською не лише у стінах університету, а й у побуті. Треба сказати, що у хвилини відвертості їхні очі горять. Тоді хочеться вірити в те, що сучасна молодь збереже, за словами Івана Малковича, крихітну свічечку букви «ї» та місячний серпик літери «є».
Усі наші викладачі прагнуть демонструвати взірцеве мовлення. Вірю, власним прикладом ситуацію змінимо на краще.
- Чимало політиків, урядовців, місцевих чиновників часто ігнорують нормативні документи. В той час, коли Президент спілкується українською, а окремі працівники, наприклад із райвиконкомів, за винятком Центрально-Міського, дозволяють собі по кілька разів у новинах «Рудани» чи «Криворіжжя» говорити російською.
- Не варто суворо їх критикувати. Переконана, що дехто з місцевих посадовців, які «дозволяють по кілька разів у новинах говорити російською», спілкуються так через неспроможність оволодіти українською. Тому для них, на жаль, це швидше проблема, аніж надбання.
Маючи чудову нагоду, звернуся не лише до чиновників, а й до всіх криворіжців. Скажу, що українська мова варта того, аби нею послуговуватися.
Кожен із нас неодноразово чув про її наспівність, мелодійність, милозвучність. Велику таємницю у звуковій системі української мови вбачав Микола Гоголь. Він уважав, що слово іноді цінніше від самої речі, предмета чи явища. «Дивуєшся дорогоцінності нашої мови, - говорив він, - у ній, що не звук, то подарунок, все зернисто, як самі перла». На підтвердження високого рівня звукового ладу української мови ще в минулому столітті видатний славіст І. Срезневський писав: «Сила людей переконана, що українська мова одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності. Це мова, яка навіть у необробленому вигляді, може стати на рівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна».
І саме завдяки цій музикальній граціозності на конкурсі краси мов світу в 1934 році україн­ська мова посіла третє місце після французької і перської. Нині є думка і про те, що вона за милозвучністю поступається лише італійській, а відтак посідає друге місце.
Такий високий рейтинг мови лінгвісти пояснюють фактами фонетики. Адже в основному своєму діалекті вона має лише чисті, виразні голосні а, е, і, и, о, у. Глухих і невиразних (як в англійській, німецькій, французькій) зовсім немає. Наша мова «не любить» поєднання приголосних, яке складно вимовити. Дослідник усного українського мовлення В. Самійленко уточнює: «Якщо ж українська мова і не посідає першого місця, то лише тому, що в кількох, небагатьох словах, але часто вживаних, допускає негармонійне поєднання приголосних, чим і порушує фонетичну рівновагу в бік консонантизму (тяжіння до приголосних звуків) трохи частіше, ніж італійська».
- Зінаїдо Павлівно, ви берете участь у роботах спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій. Чи постає проблема володіння україн­ською мовою науковцями?
- У спеціалізованих учених радах, де захищаються дисертації, пов’язані безпосередньо з українським мовознавством та методикою навчання української мови, така проблема відсутня. Що ж до наукового спілкування в інших учених радах, то буває по-різному.
Шкода, що скасовано іспит з української мови для аспірантів. Ретельна підготовка до екзамену дала б змогу ще раз повернутися майбутнім ученим до власного мовлення, попрацювати над його удосконаленням.
Зауважу, у вищій школі для магістрантів та аспірантів викладається курс «Наукове мовлення», спрямований на збагачення словникового запасу мовця, чистоту, точність, виразність, нормативність мовлення, на розвиток комунікативної компетентності - потужного чинника в підготовці майбутніх фахівців.
- Родинні традиції допомагають вам глибше зрозуміти рідну мову?
- Родина в моєму житті - це той острівець, де можна сховатися навіть від найпронизливіших життєвих буревіїв. Мої хлопці (чоловік - Віктор і два сини - Віктор та Роман), мама (дякую Богові за те, що продовжив їй життя до 82 років), брат і сестра - допомога й опора в усьому. Звичайно, є родинні традиції, закони, які я зобов’язана передати своїм дітям, онукам.
Бабуся мені завжди говорила, що в українця душа-християнка, тому вона прагне, аби ми дотримувалися простих істин: «умій вибачати всім без винятку», «не суди», «не помишляй зла проти когось», «у складних ситуаціях умій побачити себе на місці іншої людини», «ніколи не рахуй чужих грошей», «не говори поганих слів». Усе це нині десятки разів повторюю своїм синам.
Чи не найважливіше своє завдання вбачаю у збереженні тісних родинних стосунків. Тому на свята (особливо на Різдво і Великдень) або у вільну хвилину прагну зібрати всіх (зазвичай любимо приїздити до мами) для зустрічі та спілкування.
- Як сприймаєте ідею об’єднання в єдиний університет? Які перспективи в такому об’­єднанні вашої кафедри українскої мови?
- Сподіваємося на краще, покладаємо великі надії на позитивні зміни, адже об’єднуються потужні навчальні заклади з високо­кваліфікованими кадрами, міцною мате­ріально-технічною базою, давніми традиціями, які в подальшому потребують розвитку.
На сьогодні вже визначено модель майбутнього університету. Кафедри, пов’язані з викладанням мовознавчих дисциплін, залишаються поки що в такому ж складі, як і раніше. Однак із часом, очевидно, реорганізації не уникнути. До того ж в Україні вже є приклади для наслідування (Київський національний педагогічний університет імені М. Драгоманова, Черкаський національний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка тощо). В об’єднаному закладі вбачаю доцільність у створенні кількох кафедр: 1) української мови на факультеті української філології; 2) кафедри викладання української мови за професійним спрямуванням, яка б обслуговувала студентів нефілологічних спеці­альностей. А також у перспективі (за умови збільшення ліцензійного обсягу кількості іноземних громадян на підготовчому відділенні) кафедри викладання української та російської мови як іноземної.

Тетяна Крамаренко

Комментариев нет:

Отправить комментарий