Професор історії Віталій Стецкевич: «У Британії лише через 100 років присвоюють вулицям імена знаменитих співвітчизників»

Порушена нами тема щодо критеріїв відбору прізвищ та подій у банк даних можливих назв вулиць, парків, скверів, площ Кривого Рогу неабияк зацікавила читачів «Домашней газеты». Саме тому ми знову запросили до редакції відомого вченого-історика В. В. Стецкевича. - Віталію Вікторовичу, а який світовий досвід щодо увічнення подій та імен? - Засадниче правило таке: «Час - і тільки час! - найкраще перевіряє; він є найкращим суддею: велике і суттєве залишає і плекає, а суєтне і кон’юнктурне - відсіває…» У Британії воно закріплено навіть законодавчо: назви задля перенесення їх у назви різних об’єктів - це історичні події, віддалені в часі від сучасників мінімум на 75 - 100 років. У нашому загальноукраїнському, а не лише містечково-криворізькому випадку я бачу таку часову межу - середина 40-х років ХХ століття, а точніше - кінець доленосної для усіх нас війни. Нагадаю, переможної і жертовної війни! Ось тих героїв-переможців і варто увічнювати, якщо, звичайно, їх ще не увічнили. До речі, ось приклад із арсеналу війни - приклад, пов’язаний із подвигом Праведників миру, яких у нашому місті було багато. Тож, може, варто було б десь і надати вулиці ім’я - Праведників миру. - Але ж ви минулого разу пропонували імена, які не зовсім вписуються в часові межі.

Професор історії Віталій Стецкевич: «Маємо відновити історичну справедливість»

Роздуми вченого з приводу перейменування вулиць Кривого Рогу. Зі своїми пропозиціями щодо перейменування вулиць у Кривому Розі відомий історик хотів поділитися з громадськістю ще наприкінці 2007 року. Тобто задовго до прийняття закону про декомунізацію. Основною їх тезою було: важливо не лише позбутися радянського спадку в назвах міст, районів, установ, парків, скверів, вулиць, а відновити історичну справедливість. Повернутися до генетично притаманних нам назв та своїх коренів. Але тоді не склалося. Редактор міської газети сказав йому, що це, мовляв, не на часі, інших проблем в місті хоч греблю гати. Довелося Віталію Стецкевичу звертатися в республіканську, провідну в Україні газету «День». Журналісти дещо скоротили міркування, та суть проблеми передали точно. А ще додали про небажання місцевої газети потурбуватися про увічнення історичної спадщини та байдужість до проблеми, яка «досить актуальна сьогодні не лише для Кривого Рогу, а для інших міст України».

С войной покончили мы счёты?

Компетентно

 Профессор истории Криворожского национального университета Виталий Стецкевич: “Многие современные политики просто эксплуатируют славу фронтовиков-победителей”

«Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, коли її тримають живі…»

Лина Костенко

Чем дальше от нас уходит в историю великий день – 9 мая 1945 года, тем больше наваливается вопросов. На некоторые из них ответов у нас нет до сих пор. С одной стороны – гордость за великую Победу и осознание того, что если бы не она, то нас бы сущих на этой благодатной земле не было. Не было бы и державы Украина. А с другой стороны – недоумение: почему огромнейший потенциал, который давала Победа, с годами держава, а точнее ее политическое руководство и единственно правящая партия – ВКП(б) – КПСС растеряли. Об этом и многом другом сегодня аргументировано размышляет гость «Домашней газеты», известный в Украине историк, в частности специалирующийся на теме Великой Отечественной войны, профессор истории КНУ В. В. Стецкевич.

О государстве-победителе, которого уже нет

Украинский сепаратизм под российским триколором

Заведующий кафедрой истории и украиноведения Криворожского национального университета, доктор исторических наук, профессор Виталий Стецкевич: «Украинский сепаратизм под российским триколором»

Ход событий в Украине в последние 3 - 4 месяца, особенно открытие «Крымского фронта», ставит в тупик даже опытных аналитиков. А тем более историков, учёных, которые оперируют свершёнными фактами - событиями. Их уже нельзя изменить, нельзя повторить лабораторным методом. - К сожалению, фобии, в том числе и украинофобство, вдруг снова всплыли, - говорит Виталий Стецкевич. - Ужасно осознавать, что в начале XXI века в стране, которая пережила все страшные трагедии ХХ века - две мировые войны, голодомор, холокост, принудительные выселения, - определённые слои социума (и особенно старшего возраста) тот опыт не научил основам гуманистического общежития и толерантности. История ничему не научила? Или уже забылись те страшные трагедии? События настоящего, как лакмусовая бумажка, высветили, кто есть кто, и отчётливо показывают, с кем мы живём рядом, кто реально идентифицирует себя гражданином Украины (не этническим украинцем, а гражданином суверенного государства Украина), и кто олицетворяет себя с частью большого, многонационального по сути украинского народа и действует как настоящий патриот. Досадно констатировать, но «Крым­фронт» выделил и тех, кто кричит за федерацию, а по сути своими действиями и лозунгами подталкивает к расчленению Украины как целостного государства. - Виталий Викторович, такие заявления подпадают под действие Уголовного кодекса?